Moloch - Die Menschheit ist nichts ohne der Natur

Чорна земля моя..

Спотворена ніч..

Спотворена земля моя..

Закликаю тебе..

Закликаю тебе ніч..

Закликаю тебе моя земле милая почекай на мене..

Осіннім листям поховай мене.

Тіло ранивши гострим гіллям..

Холодними лісами..

Холодними туманами..

Там де чекає на мене Природа.

Де немає людей.

Де спочила природа без люду мерзенного.

Зі скорботою та болем притискаючись до землі,

я відчуваю непереборне бажання померти тут.

Немає більше сили й сенсу зволікати.

Мій біль - це все що залишилось зі мною назавжди.

Марні всі сподівання та надії.

Життя лишень за маревом вічних зірок.

Ви завжди зі мною були, є та будете..

Ваші голоси я чую постійно..

Моє життя йде як старий жебрак.

Ваші думки - крізь мої творіння..

Навіки залишуться..