Kolo - The Heart in the Rye

Спіть поля, ясним світлом залиті,
Линьте душею моєю до сонця,
Спіть, заколисані піснею вітру,
Сльозами дощу й росою омиті…

Кров’ю русалки наповнені зерна,
Чиє серце б’ється шелестом жита,
Щоб зупинитись від помаху серпа,
Як тільки закінчиться сонячне літо…

Плач зі мною, Небо,
Вішай намистини-росу…
Плач за нею, Небо,
Вішай сріблом чисту росу…
Падає тінь на сонячне коло,
Печаттю лягаючи суму-скорботи…
І затихає немов все навколо –
Життя повернеться, та це буде потім.

А поки навколо, дощами омита,
Осінь блукає, туманом повита,
Немов ловить подих останній життя,
Щоб пам'ять лишити про серце в житах…

Плач зі мною, Небо,
Вішай сріблом чисту росу…
Плач за мною, Небо,
Клич на землю нову весну.
Плач зі мною, Небо,
Вішай намистини-росу…
Плач за мною, Небо,
Клич на землю нову весну.